UA RU

Композиція публічного виступу

Структура виступу: чому важливо будувати мову поетапно?

Плануючи виступ, слід завжди пам’ятати про слухачів. Важливо не тільки те, про що збирається говорити оратор, але й те, наскільки зрозумілою для аудиторії буде мова. Для цього необхідно, щоб виступ мав чіткий поділ на три структурні частини:

  • вступна;
  • основна;
  • заключна.

Плавно переходячи від однієї частини до іншої, набагато простіше домогтися потрібного ефекту: подати інформацію, переконати у вірності певних тез, спонукати до дії. Адже ораторська майстерність — це не тільки вміння володіти словом, а й здатність передати потрібний посил своїй аудиторії.

Характеристики та цілі кожного етапу

Вступна частина готує публіку до сприйняття теми виступу: інформує про тему або проблематику, налаштовує на необхідний психологічний лад, привертає увагу до теми.

Основна частина включає логічні доводи, приклади з життя або результати досліджень, наведення аналогій та т.д. — тобто, безпосередньо «працює» над досягненням мети. Тут можна сповна проявити красномовство. Доречні риторичні питання, афоризми або цитати та інше — занадто «суха» доповідь, що складається виключно з фактів та аргументів, часто стомлює аудиторію, що знижує її здатність до сприйняття. Існує принцип наростання композиції — значимість доводів поступово наростає, а найсильніші з них використовуються у кінці виступу.

На заключному етапі узагальнюються ті думки, які були висловлені в основній частині, та формуються висновки. Якщо дозволяє час, по завершенню лекції або доповіді можна запропонувати слухачам поставити запитання: це поліпшить контакт з оратором та посприяє сплеску зацікавленості.

Які методи доцільно використовувати?

До основних методів аргументації відносяться:

  • Індукція — від часткового до загального: оратор підводить окремі логічно пов’язані факти до певного узагальнення.
  • Дедукція — від загального до конкретного: спершу висуваються певні положення, а потім вони пояснюються на прикладах фактів.
  • Аналогія — це проведення паралелей між тими чи іншими фактами або явищами, добре знайомими слухачам.

Ці методи використовуються в основній частині викладу. Уся риторика базується на тому, щоб максимально прозоро для слухачів донести потрібні відомості. Варто приділити увагу й тому, як саме подається інформація. Так, дикція повинна бути чіткою й виразною, темп мови та сила голосу — відповідати ситуації. Наприклад, підвищення голосу й одночасно темпу мови, додає емоційності, а уповільнення та більш тихий голос сприяє спокійному та неупередженому сприйняттю сказаного. Щоб посилити ефективність, необхідно задіяти й невербальні способи спілкування: жести, міміку, паузи. Жести повинні застосовуватися дозовано: для залучення й утримання уваги публіки, акцентування на найважливіших тезах та доказах. Крім того, жестикуляція впливає на імідж оратора: «жести сили» надають більш впевнений та авторитетний вигляд.