UA RU

Красномовство та жестикуляція

Взаємодія красномовства та жестикуляції дозволяє урізноманітнити промову, додавши їй бажаний характер.

Обидві ці форми мають величезне значення в живому спілкуванні.

Красномовство являє собою інструмент, грамотне застосування якого відкриває перед нами великі можливості. Володіти таким інструментом — значить не тільки говорити правильно, як вважає більшість. Бути вмілим оратором — це мистецьки передавати власні думки, не втрачаючи первинного змісту. А також не втомлюючи аудиторію, використовуючи в промові істотні аргументи, впливати на прийняття необхідних рішень.

Володіння навичками красномовства є запорукою ефективного міжособистісного спілкування. При цьому розвитку вимагає не тільки розум та грамотність мовлення. Його досягають завдяки читанню класичних літературних творів та вивченню рідної та іноземних мов. Потрібно вміти виголошувати промову в тому розумінні, в якому це підносить психологія. Навчитися слухати співрозмовника, долати бар’єри та страх контакту з оточенням, вміти проявляти взаєморозуміння та доброзичливість. Оратор, що вдало застосовує навички вербального спілкування, з легкістю знайде спільну мову навіть з найноровливішою особою.

Варто відзначити, що красномовству навчитися можна винятково на практиці. Жоден теоретичний посібник, навіть найкращий, не здатен розвинути навичку виступу перед публікою без практичного застосування. Мистецтво красномовства необхідно вдосконалювати постійно, все життя!

Жестикуляція – це не менш важлива складова комунікації в суспільстві, що відіграє вагому роль у повсякденному житті. Щодня, спілкуючись із родичами, знайомими, колегами, людина використовує головні техніки передачі інформації. Невербальні засоби спілкування – це мова тіла та рухів. Вона сприяє вираженню думок та емоцій, не використовуючи при цьому усне мовлення.

Навчитися розуміти засоби жестикуляції на практиці потрібно з таких причин:

  1. Усне мовлення оратора здатне передати винятково конкретну інформацію. Для того, щоб виразити емоції, цього недостатньо. З цієї причини психологічний та психоемоційний стан оратора передаються слухачам тільки за допомогою різних жестів.
  2. У вербальному спілкуванні відсутня здатність до володіння собою. Жестикуляція дозволяє довідатися думки та емоції оратора завдяки спонтанній підсвідомій реакції.

У спілкуванні досить важливо витримувати грамотне співвідношення засобів красномовства та жестикуляції. Слухачам навряд чи сподобається монотонне неемоційне мовлення. Вони не стануть приділяти ораторові потрібної уваги. Але кидатися в крайності теж не варто. Існують люди, думки та почуття яких випереджають можливості мовного апарату. Вони активно працюють руками, «ковтають» слова та при цьому стомлюють слухача подібною експресивністю.