UA RU

Стаття «Мовленнєвий інтелект»

Мовлення — один з видів діяльності, де без щоденної праці змін чекати даремно, так само як і результату.

Стаття Ольги Габлюк «Мовленнєвий ІНТЕЛЕКТ»

Іноді нам здається безглуздим витрачати дорогоцінний час та гроші на те, щоб навчитися говорити рідною мовою. І незважаючи на те, що будь-яку людину можна вишукано та дорого одягти, підібрати аксесуари, відвести до стиліста, зробити макіяж, підібрати зачіску, як тільки вона відкриває рот — увесь її багатий внутрішній світ стає очевидним. Мовлення — один з видів діяльності людини, де без щоденної, кропіткої праці самої людини змін чекати даремно. Втім так само, як і результату.

Не секрет, що сьогодні тільки зовнішніх показників статусу замало. Необхідно демонструвати володіння, нехай навіть технічне, таким інструментом, як мовлення, за допомогою якого відбувається спілкування зі співробітниками, менеджерами, клієнтами, партнерами та навіть з домашніми. Та ж сама фраза, сказана відсторонено та емоційно, сприймається зовсім по-різному, викликає різну реакцію у слухача, а отже, впливає на рівень взаємодії та його результат.

Професійне володіння власним мовленням дозволяє людині вийти на якісно новий рівень. Крім того, мовлення видає рівень культури. І якщо людина не може чітко сформулювати свої думки, вона складає враження певної неохайності. Якщо її мовлення наповнене «паразитами» — чи вірить вона сама у те, що говорить?

Слово, що гріє та надихає, дає сили та бажання — це одна зі складових нематеріальної мотивації, яка в більшості випадків виявляється більш ефективною, ніж матеріальна.

Харизма, лідерство — слова, що настільки міцно увійшли до нашого теперішнього лексикону. Але як ми визначаємо, харизматичний лідер чи ні? За якими критеріями виносимо судження? Швидше за все за його проявами, а мовлення — одне з найперших. Незважаючи на те, що багато великих людей намагалися триматися в тіні, вони володіли майстерністю публічних виступів, оскільки без цієї навички до величі не прийти. Керівнику сьогодні необхідно володіти навичкою дипломатичних відносин. А майстерність публічних виступів — одна зі складових цієї навички.

Мене свого часу вчили, що мовлення має бути універсальним. Щоб спостерігаючи за мовленням не можна було зрозуміти, звідки ти родом, в якій сім’ї зростала. Зрештою, чим менше знають такої інформації, тим спокійніше. В будь-якому разі легше грати тепер в зазначеному місці необхідну роль.

МОВЛЕННЄВИЙ ТРЕНАЖЕР

Мовлення, напевно, одна з найважливіших та складніших складових іміджу людини. Складних з погляду формування. Мовлення містить в собі не тільки слова, які ми говоримо, а має на увазі і невербальну взаємодію: жести, ходу, поставу. Володимир Тарасов, засновник Талінської школи менеджменту, в одній зі своїх книг писав: «Дрібниці — це ті речі, значення яких ми не розуміємо». Це не означає, що дрібниці неважливі, просто я не усвідомлюю важливість цієї деталі, не надаю їй значення. Однак є і гарна новина. Грамотне звукове мовлення — навичка, яку можна сформувати так само, як і навичку водіння. Коли ви сідаєте за кермо, то опиняєтеся в деяких труднощах. Ви маєте три педалі, дві ноги, дзеркала, кермо, коробку передач. При цьому необхідно робити одночасно кілька операцій: тримати кермо, перемикати передачі, стежити за знаками, пішоходами, розміткою та за іншими машинами. Згодом ви починаєте робити все автоматично, не замислюючись. Це стосується і роботи з мовленням та голосом.

Оволодіти технікою мовлення, навичкою ведення презентації, публічного виступу досить просто.

Складніше, коли людина зустрічається із внутрішнім станом під час важливої бесіди, виступу, презентації і починає боятися. І цей страх — страх оцінки інших людей, причому незалежно від віку людини, досвіду, знання професії, сфери діяльності і т.д. Як я виглядаю, що вони про мене думають, чи не здаюся я дурним, смішним, як мене сприймають, яка буде реакція — усі ці думки пожирають людину, сковують, змушують поводитися неадекватно. І навіть ті навички, якими він володіє, йому складно застосувати на тому рівні, з тією широтою та з властивим йому красномовством. Для того щоб мінімізувати ці ефекти, важливо пам’ятати про такі прості речі.

Перше. Ніхто не знає, як має бути насправді, і якщо ти що-небудь говориш або робиш, говори та роби це впевнено, тоді все буде сприйматися як належне. Люди найчастіше саме за поведінкою людини визначають, як їм реагувати та сприймати промовця. Якщо ти сам поводишся непереконливо, то чому я маю тобі вірити? Нікого не цікавлять наші внутрішні переживання, нам не вибачать слабкості. Якщо ж говорити найрозумніші речі, але при цьому заїкатися, запинатися та бубоніти собі під ніс, то аудиторія вас взагалі не буде слухати та вирішить, що ви говорите нісенітницю.

Друге. Скромність — це недолік, причому серйозний. Наївно вважати, що вас помітять і зрозуміють, який ви розумний, здатний та геніальний тільки за те, що ви такий є. Потрібно це продемонструвати, і бажано у всій красі.

Третє. Починати треба яскраво, цікаво та точно так само слід закінчувати. Згадаємо про ефект краю: запам’ятовується перше та останнє. Точніше, за першим враженням формується сприйняття, а запам’ятовується останнє.

Четверте. Найкраща імпровізація — заздалегідь підготовлена. Необхідно готуватися! Записувати цікаві фрази, приклади, порівняння. Тим більше що особливо вдалі варіанти можна використовувати не один раз, вони працюють. Пам’ятайте про оновлення вашої бази розумних думок, бо в іншому випадку існує небезпека стати «заїждженою пластинкою».

П’яте. Говоріть образно та просто. Людина мислить образами та, враховуючи цю властивість, наповнюйте мовлення картинками. Побачите — буде цікаво, і не тільки для вас.

СЛУХАТИ, ЩОБ ЧУТИ

Організуйте собі міні-тренінг, самостійно та абсолютно безкоштовно. Запишіть себе під час наради, презентації, просто представтеся — і прослухайте самі. Надихає? Переконує? Подобається? Якщо ні, то

чому інші мають сприймати вас інакше?

І найголовніше, завжди та у всьому, коли ви говорите, виступаєте, звертаєтеся із промовою, зрештою, виголошуєте тости напідпитку за столом у друзів, ви повинні розуміти те, про що говорите та кому ви це говорите. Як ця інформація співвідноситься з тими людьми, які слухають. Якщо ваша аудиторія не зможе відповісти собі на запитання: навіщо мені потрібно це слухати — результату не буде.

Слухати, щоб чути, дивитися, щоб бачити. Тоді словесна дія буде цілеспрямованою та зможе досягти мети. Коли ми зациклюємося на власних переживаннях, ми випускаємо з уваги співрозмовника. Не бачимо його реакції, не контролюємо ситуацію, стаємо заручниками обставин, що створили наші неконтрольовані емоції. Стаємо одноманітними та негнучкими.

Людина має отримувати задоволення від результату та полюбити процес. Для досягнення цієї мети є сенс витратити час та гроші, щоб бути справжнім майстром слова, слова, яке може запалити.